Із 29 квітня по 13 червня 1882 року в передмісті Берліна Галензее відбувалися випробування візка із електроприводом, який отримував живлення постійним струмом від двопровідникової контактної мережі.
Цей візок, сконструйований в майстерні видатного електротехніка Ернста Вернера фон Сіменса в місті Істербург в Східній Пруссії. Ідею ж нового виду електротранспорту висловив рідний брат Ернста Вернера фон Сіменса Карл Вільгельм, який мешкав у Великобританії. Про новий вид електротранспорту, який став далеким пращуром тролейбуса, він доповів на засіданні Королівського наукового товариства у Лондоні 18 травня 1881 року. Також опис винаходу Карл Вільгельм Сіменс описав у статті в журналі “Society of Arts”.
Першу в світі експериментальну тролейбусну лінію збудувала фірма “Siemens & Halske”. Її довжина складала трохи більше, а ніж півкілометра. На опорах, встановлених вздовж траси, було закріплено двопровідникову контактну мережу, на яку подавався постійний струм напругою 550 В, який вироблявся генератором, який приводився паровим двигуном. Візок “електромот” був збудований на базі відкритого ландо. Тягові електродвигуни були розташовані під сидінням, через ланцюгові передачі вони приводили задні колеса. Передня вісь була обладнана кермовим управлінням.
Струмознімання здійснювалося спеціальним 8-колісним візком “Контактваген”, який котився по контактним дротам, для передачі струму до електроприводу візка використовувався гнучкий кабель. Випробування першої в світі тролейбусної системи тривали півтора місяці. Після їх закінчення тролейбусну лінію було розібрано 20 червня 1882 року.
Випробування експериментальної тролейбусної лінії показали як переваги, так і недоліки нового електротранспорту. Сам Ернст Вернер фон Сіменс не займався вдосконаленням прототипа тролейбуса. На відміну від іншого свого винаходу – трамвая.
Дійсно надійним видом транспорту, причому не тільки пасажирського, але й вантажного, тролейбус зробив німецький винахідник Макс Шиманн. По-перше він використав штанговий струмоприймач, винайдений Шарлем Ван Депуле в США та удосконалений Френком Спрейгом. По-друге – він удосконалив ходову частину тролейбуса, ресорне підвішування та застосував пневматичні шини.
Макс Шиманн створив фірму, яка будувала тролейбусні лінії та створювала пасажирські та вантажні тролейбуси. До І світової війни компанія Шиманна збудувала більше десятка тролейбусних ліній в містах Німеччини. Одну із тролейбусних ліній було збудовано на території Австро-Угорщини на території сучасної Словенії.
Перспективним видом міського громадського транспорту тролейбуси стають у період між світовими війнами. Значної популярності тролейбусний транспорт у 1920-1930-ті рр. набуває в Великобританії та США. У Великобританії зокрема будувати двоповерхові тролейбуси.
Після ІІ світової війни тролейбус здобуває популярності в СРСР та країнах соціалістичного табору. В той же час, у багатьох країнах Заходу тролейбусні лінії закривають – тролейбуси програють конкуренцію автобусам.
У Львові перші ідеї будівництва тролейбусних ліній були висловлені іще у 1909 році.
Ідейником будівництва ліній “безрейкового електричного омнібуса” виступав керівник Міських закладів електричних Йозеф Томицький. Проте влада міста не підтримала ідею впровадження нового виду електротранспорту. Вдруге до ідеї будівництва тролейбусних ліній у Львові повернулися наприкінці 1930-х років, але тоді цим планам завадила війна.
До ідеї будівництва тролейбусних ліній у Львові повернулися у 1947 році. Тоді був навіть розроблений проект, відповідно до якого кінцева зупинка першого тролейбусного маршруту мала розміститися на площі Ринок.
Остаточне рішення про будівництво тролейбуса було прийнято у 1951 році – заради тролейбусної лінії із проспекту Свободи демонтували трамвайну лінію.
Тролейбусний рух у Львові розпочався 70 років тому – 27 листопада 1952 р. Перший тролейбусний маршрут сполучив пл. А. Міцкевича із головним вокзалом. У депо було 5 тролейбусів, із яких 4 виходило на лінію, а п’ятий перебував в резерві.
