Головний інженер КП «Електроавтотранс» Василь Бойчук працює в нас уже 40 років. Першим його місцем роботи було будівельне управління «Машбуд», де він займався підготовкою до відкриття нового тролейбусного депо в Івано-Франківську.
До того вивчав комунальний транспорт у харківському інституті. Перша його посада на КП «Електроавтотранс» – майстер, далі – інженер, згодом – старший інженер, а пізніше – головний.
«Краще починати з майстра, бо більше розумієшся, знайомишся і з людьми, і з машинами, – розповідає пан Василь. – Майстер – це жива робота, бо випускаєш транспорт на лінію і крутишся. А інженер – це папери, дуже багато було роботи з листами, обліки і тд».
Розповідає, що тоді зверху присилали листи, де чітко вказували, що треба робити, а зараз такого нема.
Мовляв, самі читають закони, вивчають новинки, бо ніхто вже не дає настанов.
«Робота була в рамках, – каже, – крок вправо і крок вліво – не можна. Було все розписано. Зараз ми більш вільніші, більший об’єм інформації, якою ти можеш скористатися. А тоді Москва назначала тролейбуси. Все. Спершу ходили вибивали, які тобі запчастини треба. Потім їхали їх забирати…»
Багато технологічно змінився транспорт, на думку головного інженера. Зараз дивишся і дивуєшся, які вони складні, і як цікаво придумані. В ті часи це був космос. Мовляв, система управління, система безпеки, система облегшення роботи водіїв – це величезний стрибок вперед.
Як пропрацювати 40 років і не знати про таке модне сьогодні слово, як «вигорання»?
Василь Бойчук жартує, що до свого болота звикається. Зрештою, у нього мінялися посади, функції і повноваження. Трохи рятували відрядження. Багато їздив переймати досвід, як закордон, так і по Україні.
Каже, 50% одногрупників не працювали по спеціальності, а от друга половина тримала між собою зв’язок і обмінювалися досвідом.
«На той час квартиру дали, становище на підприємстві мав, задоволення від роботи отримував. А що ще хотіти?», – акцентує пан Василь. Зрештою, додає, минуло цих 40 років дуже швидко.
