Електрогазозварювальник КП «Електроавтотранс» Володимир Дреботій працює на підприємстві уже 11 років. Попри те, що чоловік колись закінчив Львівський політехнічний інститут і працював технологом, зараз він вважає, що його покликання – бути зварювальником.
У 1995 році, коли втратив роботу і вирішив перекваліфіковуватися, то планував стати бухгалтером. Прийшов записатися на курси, а там була можливість йти вчитися тільки на зварювальника. Пішов, бо робота була потрібна. Каже, вибір такий тоді не зрозумів ніхто з сім’ї, адже покидав інтелектуальну роботу, щоб працювати фізично.
«Варю тролейбуси, ріжу труби, загинаю, нагріваю, паяю трубки на тролейбусах, – розповідає про свою працю Володимир Дреботій. – Робота зварювальника цікава. Цього не навчишся в училищі, бо все приходить з досвідом. І якщо це не твоє, то не будеш цього робити».
Він твердо переконаний, що бути зварювальником – це покликання. Вчитися можна, але от навчитися так, щоб виходило добре, можна тільки за покликом.
Володимир працює у щитку та захисному одязі. Це теж не робить професію привабливою. Бо мало того, що працюєш із температурою понад 700 градусів та й ще й доводиться паритися в одязі, щоб захищати тіло.
Але коли любиш роботу, переконаний він, то і до мінусів професії теж звикаєш.
