Водій тролейбуса 1-го класу Валерій Годованюк працює на КП «Електроавтотранс» з 1995 року. Тоді на підприємстві всіх вчили кермувати тролейбусами, адже автобусів було досить мало.
Пройшов навчання і Валерій. Здав іспити, став водієм третього класу. Через п’ять років він став водієм другого класу. А ще пізніше – першого.
Перекваліфікація, акцентує, це здача іспитів, після цього зростає зарплата. Втім навіть це не стає причиною, щоб перекваліфіковувалися всі водії. Адже все залежить від того, як він працює: порушення, кваліфікація, керування. А служба безпеки руху за всім слідкує, нічого не пропускає.
У 2000 році Валерій став інструктором, тоді він ще був водієм другого класу. З того часу навчає водіїв тролейбусів.
«Я вам скажу, що людину, яка прийшла без прав і до цього ніколи не кермувала, легше навчити, ніж того, хто вже має досвід водити. Одна людина вчиться одразу, а інші шукають щеплення, коробку передач і тд. А в тролейбусі ж зовсім інша специфіка їзди», – підкреслює водій-інструктор.
Наразі в депо шість інструкторів. І, як переконаний Валерій Годованюк, це робота не для всіх. Треба мати кваліфікацію, знати рухомий склад, і головне – вміти спілкуватися з людьми.
Вся нова техніка на КП «Електроавтотранс» «проходить через нього», спершу він її «обкатує», а далі вже водії їздять. Валерій пригадує, що зараз у транспорті багато електроніки, відповідно значно легше працювати, ніж колись.
«Тролейбусником треба народитися, бо найскладніша робота – психологічна. Перше – це по колу ганяти. А друге – це робота з людьми. Бо ж є правила користування електротранспортом, а 99,9% їх не знає. Та й не хоче знати. Тому я щодня займаюся «вихованням» пасажирів», – підсумовує водій 1-го класу.
