Касир Ганна Пасічняк працює на КП «Електроавтотранс» уже 40 років. Починала з посади водія тролейбуса. Тут познайомилася з чоловіком, вийшла заміж, пішла у декрет. А коли виходила з декрету, то перевелася на роботу касиром. Адже треба було щодня водити дітей в садочок.
Тоді робота була трохи іншою. Водії здавали виручку касирам, а ті оформляли, пакували в сумки і здавали кошти інкасаторам. Були апарати, які рахували копійки і купюри. Були пломбіратори навіть. Все мало сходитися до копійки.
«Зараз у нас є термінали, тож водії здають кошти туди. А ми їм даємо розмінні купюри, адже термінал не бере копійки або по 1-2 гривні, або клеєні чи з плямами. Тож ми вимінюємо. Також допомагаємо водіям з терміналом. Буває, заплутаються, не туди натиснуть і просять, щоб ми втрутилися. Та допомогти ми можемо лиш на тому етапі, коли ще не натиснув «не туди», а якщо вже щось зробив, то дзвонять на гарячу лінію», – розповідає касирка.
Всього на підприємстві чотири касири. Працюють позмінно. Слідкують за сумочками водія, у яких завжди має бути валідатор, картка та котушки за папером. У роботу касирів входить ще й слідкувати за валідаторами, також поповнюють водіям їхні картки.
От заходить пасажир в транспорт і розплачується готівкою, водій, щоб видати квиток, проводить свою картку по валідатору. Щоб гроші раптово не закінчувалися на цій картці, слідкують за цим касири.
Після зміни водій здає сумочку водія касиру. Касир перевіряє чи все на місці. Головне, каже Ганна Пасічняк, щоб була карточка, бо лише по ній водій зможе заправити свій транспорт наступного разу.
