Коли ви заходите в тролейбус чи автобус, погляд іноді натрапляє на маленьку камеру під стелею. І відразу виникає думка: «А вона що, стежить за мною? Фіксує, як я оплачую проїзд?»
Відповідь проста: ні. Камера не перевіряє ваші фінансові операції і не підтверджує оплату. Її завдання зовсім інше — фіксувати те, що відбувається в салоні.
Аналогія проста: коли ви заходите в банк, ви теж бачите камери. Але ніхто не думає: «Мої рахунки вже оплачені, бо камера мене побачила». І ніхто не звертається до керівництва банку зі словами: «Подивіться камери, я робив спробу». Ми всі розуміємо: операцію потрібно провести від початку до кінця самостійно, і підтвердження йде від термінала, а не від відеоспостереження.
Те саме й у транспорті. Камера не дивиться на валідатор, не фіксує, що написано на вашій картці, і не зберігає ваші дані. Її функція — зафіксувати події, щоб у разі конфлікту чи пошкодження майна можна було з’ясувати обставини та дії пасажирів.
Оплату проїзду підтверджує лише валідатор. Тільки він формує успішний токен і показує зелену галку, підтверджуючи вашу оплату, або червоний хрестик. Камера цього не робить. Вона лише «свідок» загальної ситуації в салоні.
Тож, коли ви бачите камеру, пам’ятайте: вона не проведе за вас оплату, не проконтролює прикладання смартфона чи картки. Це зробите ви — від першого дотику до зеленої галочки на валідаторі.
